Відновлення Ладижина: як невелике місто отримало поштовх для розвитку

Ладижин — невеличке містечко на Вінниччині, одне з учасників проєкту «Регіональне відновлення». За підтримки уряду Великої Британії Ладижин стрімко розвивається. The Page запросили погостювати у місті, щоб побачити результати відновлення Ладижина.

Компактне стародавнє місто

Ладижин — стародавнє місто: перша письмова згадка датується 1240 роком. Він розташований на правому березі Південного Бугу. До повномасштабної війни тут жило близько 22 тис. мешканців. Після вторгнення окупантів населення поповнилося ще 2,5 тис. внутрішніх переселенців.

Перше, на що звертаєш увагу після заїзду у Ладижинську громаду, — дороги. Після ковдобин у передмісті дороги радують можливістю їхати плавно.

Акуратні будиночки, чисті вулички та рослини створюють затишну атмосферу. Людей і машин небагато, рух тут дуже повільний. Особливо це відчувається після Києва. У місті розташовані три великі підприємства: птахофабрика МХП, Ладижинська ТЕС та виробник біопрепаратів БТУ.

Натепер ТЕС не працює через руйнування: росіяни неодноразово обстрілювали її, кілька разів Ладижин взимку залишався без опалення та світла. Щоб врятувати місто, громада за бюджетні кошти збудувала та відновила кілька твердопаливних та мазутних котелень. Але Ладижину цього не вистачило, тому залучили донорів.

Ладижин зібрав спонсорів та представників інших громад. Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

Компанія МХП побудувала газову котельню. Також був укладений договор дарування когенераційних установок з Міністерством кліматичної політики та зеленого розвитку Нідерландів. Мешканців почали переводити на індивідуальне газове опалення.

Ніяких радянських традицій зустрічі гостей

В Ладижин приїхали не лише донори, а й представники інших громад: Бобровицька (Чернігівська область), Новопокровська (Харківська область) та Кароліно-Бугазька (Одеська область). Порадувало, що гостей зустрічали не в міській адміністрації — гостей зібрали у Відкритому просторі громадського розвитку. Він облаштований за рахунок донорів. Заступник міського голови Максим Чекригін поділився з колегами, що гроші краще дають саме на такі проєкти, ніж на якісь семінари або круглі столи.

Центр займає окрему будівлю поруч з дендрологічним парком. Раніше тут був склад, а нині сучасні кабінети та конференц-зал створюють робочу атмосферу в неформальному колі. Саме тут міські чиновники зустрічаються с громадою, представниками бізнесу для обговорення питань та потреб Ладижина та його мешканців.

Відкритий простір громадського розвитку був заснований у форматі клубу підприємців у 2020 році. Але далі він відкрив двері і для інших верств населення. Сьогодні тут збирається Молодіжна рада, для молоді у центрі працює спікінг-клаб та є невеличка бібліотека, яка має більший попит, ніж міська.

Відкритий центр громадського розвитку. Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

У центрі також збирається жіночий клуб. Ще його використовують для зустрічей психосоціальної підтримки дітей та дружин військових. Для самих ветеранів є окремі заходи. Людей похилого віку навчають цифрової грамотності. Також тут постійно проводять майстер-класи для дітей та дорослих, тренінги. Вийшов такий собі клуб, але без дискотек.

Після виступів представників громад, де кожен поділився своїми досягненнями, мріями та планами на майбутнє, гостей запросили відвідати дендрологічний парк.

Десять гектарів природи у центрі міста

Дендрологічний парк «Ладижинський гай» заснували у 2012 році на площі 10 га. Раніше тут була лише алея з деревами, але розташована у місті ТЕС не дуже добре впливає на екологію, тому для жителів створили зелене місце для відпочинку.

У парку штучно створена водойма, а навколо ставка — невеличка набережна з мостами та фонтаном. Для активного відпочинку тут є атракціони, зона батутів, тренажери для занять спортом та майданчик для скейтбордингу. Вельми непогано для маленького містечка.

Дендрологічний парк займає площу 10 га. Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

Однак дендрологічний парк має цінність ще й для науковців. Тут росте понад 70 тис. видів рослин, зокрема й червонокнижні.

Після прогулянки з екскурсією парком гостей запросили до реабілітаційного центру. Він розташований на березі Південного Бугу з мальовничими пейзажами.

Перетворити старий санаторій на новий центр

Будівля звичайна, радянська, двоповерхова. Саме так у минулому столітті будували майже усі санаторії. Раніше будівлю займала ДТЕК, де компанія оздоровлювала працівників, відправляючи їх на відпочинок у власному санаторії.

Під час повномасштабної війни гостро постало питання реабілітації військових. Так енергетична компанія підписала з міською адміністрацією договір, за яким місто орендує будівлю за символічну гривню на рік. Втім, є умова: кілька койок залишаються за працівниками ТЕС.

Реабілітаційний центр. Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

Як і все радянське, під час будівництва санаторію не звертали увагу на зручність гостей, а про людей з інвалідністю взагалі не думали. Двері до кабінетів та палат такі вузькі, що про проїзд колісних крісел не може йти і мова, щоб потрапити на процедури, треба було проходити сходами.

Щоб відповідати вимогам реабілітаційного центру, насамперед тут подбали про зручність для людей з інвалідністю. Для ремонту залучили вітчизняних та міжнародних спонсорів. Ремонт ще триває, але вже зараз центр обладнали підйомником, розширили дверні отвори, збільшили тамбур, а по периметру дверей є обрамлення для людей з порушеннями зору.

Тут є спеціальна кухня, де постояльців вчать обслуговувати себе. Працюють психологи та логопеди. Є зали з обладнанням для лікувальної фізкультури: людей навчають заново ходити або пересуватися на кріслі. Реабілітологи допомагають повернутися до життя як ветеранам, так і цивільним. Щоб відновити фізичне і ментальне здоров’я, треба лише залишити заяву.

В реабілітаційному центрі також є басейн, але він поки що не використовується — потрібен ремонт, кошти на який ще не знайшли. За планом, його також використовуватимуть для реабілітації, тут вже навіть є обладнання для фізичних вправ у воді.

Басейн ще чекає на спонсорів. Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

Навіщо Ладижину потрібен Центр життєстійкості

Згодом гостей чекали у Центрі життєстійкості. Колись тут був дитячий садок, але він вже багато років не існує. Залишився будинок, знову ж таки з класичним радянським проєктом, де декором слугували обшарпані стіни та краплі води зі стелі.

Але в громаді розуміли, що Центр життєстійкості вкрай важливий у ці часи. Загалом з Ладижина на війну мобілізувалися понад 1 тис. жителів, у яких тут залишилися діти, дружини і чоловіки. Також до міста приїхало багато переселенців. Саме тому в Ладижині так багато уваги приділяють соціальним проєктам.

Ремонт у Центрі триває, і радянське минуле будівлі ще можна побачити. Але вже облаштовано кілька кабінетів, де психологи надають безкоштовну допомогу всім, хто цього потребує. Найчастіше звертаються за підтримкою сім’ї військових та нові мешканці міста — переселенці.

Окрім психологічної допомоги, тут надають юридичні та інші консультації, у штаті є соціальні працівники. За словами Максима Чекригіна, Центр зроблений так, щоб людині було зручно отримати послуги в одному місці.

Арт-терапія у Центрі життєстійкості. Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

Психологи також відвідують ветеранів в реабілітаційному центрі та міській лікарні. Там вони встановлюють контакт навіть з тими, хто спочатку відмовляється від допомоги. Коли вже є довіра, то ветерану простіше після реабілітації прийти і до цього Центру на психологічну консультацію.

На постійній основі тут працюють групи підтримки переселенців та дружин військових, а також діє підлітковий клуб «Крила сили», де молодь займається арт-терапією. Психологи Центру також працюють з учнями у школах.

Коли завітали гості, у Центрі займалися діти. Тут їм допомагають реалізовувати себе через творчість. Центр пропонує багато занять для дітей та підлітків і працює так, щоб було зручно людині, а не так, як звикли в державних установах: з 8:00 до 17:00 з перервою на обід. У Центрі чекають ладижинців навіть у суботу.

Цей проєкт реалізується Міністерством соціальної політики та Червоним Хрестом і є складовою Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?».

У Центрі життєстійкості. Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

Зі спонсорів по кімнаті — дітям цілий центр

Після Центру життєстійкості гостей провели у сусіднє крило будівлі, де розташовується Центр творчості «Спадщина». Тут молодше покоління ладижинців займається творчістю та опановує майбутні професії. Але все знову «упирається» в ремонт.

Громада почала робити його власним коштом, а потім залучала донорів. Так один кабінет відремонтував Червоний Хрест, інший — МХП. Яскраві кімнати з гарним освітленням і сучасними меблями допомагають у розвитку дитини.

Ремонт тут ще триває, як і нескінченний пошук спонсорів. Адже мета громади — створити і цей Центр безбар’єрним, а це все потребує грошей.

Малий бізнес через гранти

Міська адміністрація Ладижина надає гранти на підприємницьку діяльність. Так вони підтримують економіку міста та створюють додаткові робочі місця. Однією з умов гранту є працевлаштування як мінімум двох людей.

У дитячому центрі «Смийлик». Джерело: проєкт «Регіональне відновлення»

Так, один з грантів отримала Олена Буждиган. Вона педагог за освітою і багато років працювала у Вінниці, але життєві обставини змусили повернутися до рідного Ладижина та розпочати власний бізнес. Жінка заснувала Центр розвитку дітей «Смайлик». Колись у приміщенні Центру була овочебаза. Грант допоміг зробити ремонт та облаштувати кімнату.

На самому початку у Центра був лише один кабінет, де дітей готували до школи. Але «Смайлик» виявився єдиним таким закладом у місті, на нього був шалений попит, Центр почав розширюватися. Тут з’явився дитячий садочок, де можна залишити дитину на пів дня. Працюють логопед та психолог, проходять заняття з раннього розвитку. Також є уроки англійської мови та хореографії. Для першокласників існує група продовженого дня.

І хоча всі ці послуги платні, судячи з попиту, ладижинці не економлять на дітях, тому Олена хоче розширятися й далі. Вона планує переїзд в інше приміщення з можливістю облаштувати там дитячий садок вже на повний день. В наявному приміщенні це неможливо, бо дітям ніде спати.

Ось так Ладижин налаштований на розвиток громади, в якій має бути комфортно кожному. Його досвід свідчить про те, що завдяки власній ініціативі, підтримці проєкту «Регіональне відновлення» та донорів місто може не просто виживати під час війни, а навіть розвиватися.

Джерело: The Page