The Page: Як за допомогою грантів побудували ферму, що об’єднує громаду
Джерело: The Page
В селі Гаврилівка на Київщині мешкає родина Юлії та Сергія Мартинчуків. Ця незвичайна сім’я має дев’ятьох дітей, наймолодшому з яких 2,5 року, а старшому – 19. А паралельно будує фермерський бізнес, який не тільки годує велику родину, а й дає роботу місцевим мешканцям та допомагає односельчанам. Розповідаємо, як.
Війна змусила родину почати бізнес
Родина Мартинчуків завжди мала невеличке власне господарство, за його допомогою простіше нагодувати велику сім’ю. Кури, кілька кіз та город стали відправною точкою для майбутнього бізнесу.
«Потроху домашні клопоти перетворилися на хобі. Я всерйоз зацікавилася сироварінням, пробувала робити більш складні напівтверді та тверді сири, експериментувала. Тож згодом ми вирішили взяти ще й корову. Наприклад, сулугуні з козячого молока виходив відверто слабким», – пригадує власниця господарства «Амалфея» Юлія Мартинчук.
Але всі ці гастрономічні експерименти були доступні здебільшого родині Мартинчуків. Юлія не виготовляла нічого на продаж і лише іноді продавала місцевим мешканцям зайве молоко.
Ситуацію змінила війна, Сергій залишився без роботи під час окупації Бучі, де він працював.
«Роботи після деокупації Бучанської громади не залишилось зовсім. Навіть заправка, на якій працював чоловік, і та згоріла, тож ми почали міркувати, що робити далі», — говорить Юлія.
Гранти допомогли придбати інкубатор
Родина вирішила заробляти на своїй продукції. Отримали грант та почали розширятися, виготовляли не лише сири. Ще одним бізнес-напрямом обрали вирощування бройлерів: виробництво, на якому Сергій та Юлія – ветеринарний лікар за освітою – зналися найкраще. Тож могли скористатися набутими раніше досвідом та знаннями.
На грантові кошти придбали інкубатор на 360 яєць, брудери для курчат, «щіпалку» та морозильну камеру і почали вирощувати птахів. Кінцевою продукцією новоствореної мініптахофабрики стали тушки курчат.
«Зізнаюся, це не надто прибутковий бізнес. Як і необроблене молоко, продавати сире м’ясо невигідно. Ми вже давно відмовилися від реалізації молока. Натомість продовжували вдосконалювати виробництво сирів: у нас з’явилися сири з пліснявою, почали вивозити продукцію на ярмарки, де її можна продати значно вигідніше, ніж посередникам», – розповідає власниця «Амалфеї».
Так у родини почали з’являтися нові ідеї розвитку сімейної справи. Першочергове завдання – максимальна переробка вирощеної курятини та свинини на більш цінну продукцію: в’ялене м’ясо, дегідровані закуски, ковбаси тощо. А щире захоплення гостей ферми тваринами, яких ставало дедалі більше, підказало ще один напрям – туристичний.
«До нас часто приїжджають гості купувати продукцію. Нерідко – з дітьми. Погладити корову, погодувати козенят з пляшечки, покататися на віслючку – для малечі з міста це просто неймовірна пригода. Але хочеться зробити її більш комфортною. Обладнати якусь бесідку, запропонувати дегустацію. Та для цього наразі не вистачає ані фінансових ресурсів, ані рук, ані підприємницького досвіду», – зітхає Юлія.
Як Велика Британія допомагає українським громадам
За досвідом вона звернулася до Регіональної бізнес-акселераційної програми для підприємців та підприємиць, яка реалізується у межах проєкту Good Governance Fund «Регіональне відновлення», що фінансується UK International Development від уряду Великої Британії.
«Це не перший мій досвід навчання підприємницькій справі. Але маю відзначити: тут дуже високий рівень викладачів та крута подача матеріалу. Ми завершили лише першу частину курсу. Але я вже розумію ключові слабкі місця та завади на шляху реалізації нашого проєкту. Наприклад, я остаточно зрозуміла, що маю навчитися делегувати завдання. Зробити все самотужки просто неможливо», – розповідає власниця господарства.
Далі Юля за тією же програмою вивчатиме курс про соціальне підприємництво. Але вже зараз їхній бізнес підтримує громаду.
Господарство кілька років наймає місцевих мешканців для сезонних робіт, на кшталт заготівлі сіна, продає сир та м’ясо багатодітним та внутрішньо переміщеним особам зі знижками та забезпечує селян органічним добривом безкоштовно.
«Але я розумію, що цього замало. Нині міркуємо над наймом додаткових людей. Потрібна продавчиня, що взяла б на себе реалізацію продукції на ярмарку, думаємо над пошуком тракториста. Без цього важко рухатися далі, а для громади це – робочі місця», – каже Юлія Мартинчук.
Зараз родина шукає фінансові ресурси на придбання дегідратора, який конче потрібен для реалізації одного з пріоритетних напрямів – виробництва в’яленого м’яса та снеків, що добре поєднуються з крафтовими сирами на ярмарковому прилавку. До того ж пристрій можна використовувати для виробництва низки інших продуктів, наприклад, домашніх йогуртів, пастили тощо.
«Ідей у нас багато, натхнення та енергії для їх реалізації вистачає, та й підтримку усієї громади ми добре відчуваємо. Проте мені відверто бракує підприємницьких навичок. Тож вірю, що програма допоможе набратися потрібних знань та впевненості для реалізації всіх наших планів та мрій», – резюмує Юлія Мартинчук.