Лабораторія сталого розвитку. На Поділлі створюють центр екологічної реабілітації

Концеба – невеличке село на північному сході Одещині. Ще кілька років тому на нього чекало забуття та неминуче вимирання. Тут немає цивілізованих доріг, не проведений газ, а на базар їздять велосипедом або на бричці, в яку запрягають коня. Але те, що для урбанізованих українців видається катастрофою, стало спасінням для кількох еко-ентузіастів. Зараз у Концебі, що вже стала осередком для митців з усіх куточків України, створюють інноваційний кластер сталого розвитку Goloka Space. З реабілітаційним центром для воїнів і ветеранів та ветеранок, ВПО та всіх, хто потребує підтримки.

Пошук нових сенсів

Більшість сучасного населення Концеби опинилася тут, рятуючись від вигорання. Про село на Одещині українці дізналися ще на початку 2010-х років, коли на телебаченні почали з’являтися сюжети про дауншифтерів, що покинули велике місто та переїхали до Концеби. Дешева земля, багато пропозицій нерухомості за безцінь та неймовірна природа Поділля зачаровували людей. Насамперед митців, які шукали порятунку від міської метушні.

За схожих обставин за декілька місяців до початку повномасштабного вторгнення в селі оселилася і бренд-продюсерка, луганчанка Дар’я Сущенко.

«Тоді я вже чітко розуміла, що хочу жити в такій еко-спільноті, серед творчих та талановитих людей, цінності яких розділяю. Це було неймовірно атмосферне місце, що буквально притягувало митців, скульпторів, ремісників, практиків сталого розвитку», – розповідає Дар’я Сущенко.

Саме в Концебі вона і познайомилися зі своїм майбутнім чоловіком та найважливішою людиною в майбутньому Goloka Space – кінематографістом Дмитром Докуновим. Док, як його називають друзі та знайомі, вже протягом декількох років жив у селі. Але у перший місяць після повномасштабного вторгнення лідер спільноти доєднався до лав ЗСУ, щоб захищати батьківщину. «Тримати поле», як каже вона сама, залишилася Дар’я.

«Тягнула, що могла. В село приїхало людей 15 переселенців, здебільшого друзі та знайомі. Тож ми жили доволі дружно. Я продовжувала організовувати івенти, об’єднувати людей, намагаючись підтримувати такий собі сімейний вайб, – пригадує Дар’я. І продовжує: – Кілька разів, в періоди нечисленних відпусток, їздила до Дока на зустріч. Потім одна контузія, друга. Важка операція на коліні, що вимагала складної реабілітації довжиною більше року… Ми одразу зрозуміли, що лабораторія ремесел має трансформуватися у реабілітаційний центр».

Від вигорання до натхнення

Початкова ідея полягала у створенні еко-поселення з елементами реабілітаційного центру. Підготували детальну візуалізацію майбутнього селища зі сферичними хатинками. Відкрили громадську організацію, створили інстаграм сторінку. Та почали активно презентувати ідею на фестивалях. Восени 2023 року почали будівництво, організували перший фестиваль майстрів, митців та практиків сталого розвитку Goloka Fest, на якому відсвяткували традиційне українське весілля Дар’ї та Дмитра.

Проте підхід подружжя до реалізації проєкту сподобався не всім у спільноті. «Почалися конфлікти, сварки. Тож ми звузили коло спілкування, поставили мрії про еко-поселення на зимову паузу і скористалися нею, щоб переосмислити план розбудови реабілітаційного центру», – продовжує співзасновниця Goloka Space.

Так народилася ідея об’єднати ремісничий напрям та реабілітаційний центр. Перший мав стати одночасно й бізнес-складовою, що генеруватиме прибуток, й елементом реабілітації. А до другого додали анімалотерапію (“animal” – тварина), різноманітні творчі заходи та еко-івенти.

На грантову допомогу придбали сучасне обладнання для обробки дерева та каменю. 3D скульптури, які вироблятимуть на ньому, планують продавати на закордонних майданчиках та в Україні. Провели більше 360 різноманітних заходів у спільноті та прийняли у власному невеличкому хостелі 100 перших реабілітантів: воїнів, волонтерів, ветеранів та членів їхніх родин. Проте всю цю роботу виконували своїми силами із допомогою декількох друзів та волонтерів.

«Під кінець першого року цього марафону сил не залишилося, я відчула, що повністю вигоріла і більше не знаю, як втілити наш задум. Тож почала шукати грантові проєкти, що зосереджені саме на навчанні – підприємництву, фінансам, бізнес-плануванню, менторській підтримці. Цього катастрофічно бракувало», – пригадує Сущенко.

Необхідну підтримку вона знайшла у програмі для підприємців та підприємиць, що реалізується у межах проєкту Good Governance Fund «Регіональне відновлення», який фінансується UK International Development від уряду Великої Британії.

«Тут є все, чого мені не вистачало. Я відчуваю безмежну підтримку, готовність лекторів прийти на допомогу, відповісти на будь-які питання. Це допомогло не тільки структурувати власне бачення, отримати знання, яких бракувало, але й остаточно сформулювати ціннісну пропозицію, яку несе наш проєкт. Певний час мені почало здаватися, що акцент на сталий розвиток – то помилка, нікому не потрібна забаганка. Але програма надихнула мене, переконала, що ми рухаємося правильним шляхом. А все, що було зроблено раніше, це такий собі пре-продакшн. Справжня історія Goloka Space починається просто зараз», – каже Дар’я.

В оновленій концепції, яку подружжя сформулювало під час навчання, Goloka Space позиціонується саме як інноваційний кластер сталого розвитку. Попередні напрацювання Дмитра та Дар’ї не були марними, допомогли зрозуміти, що робити на декілька років вперед. Лабораторія ремесел вже почала працювати та незабаром почне приносити прибуток.

Підтримку проєкту нададуть і зусилля подружжя щодо пізнаваності спільноти. Вони взяли участь у створенні документального фільму про спільноту та шлях Дмитра на війні «Another man’s diary», який підтримало Міністерство культури України та франко-німецький некомерційний телеканал ARTE. Нещодавно фільм відвідав пітчинг в Каннах, у лютому буде представлений на Берлінале, а потім поїде у «фестивальне» турне Європою. Це має стати важливим поштовхом для розвитку інноваційного кластеру в Концебі та допомогти Дмитру, Дар’ї та їхнім однодумцям втілити мрію в реальність.